Історія успіху: щаслива сім`я

Коли вперше побачила ці усміхнені обличчя, то спочатку звернула увагу, які ж вони щасливі. Іноді треба лише трохи відваги, щоб осягнути щастя. 

Подружжя Ореста і Марічки абсолютно звичайне. Двоє діток, сімейні клопоти, брак часу. Чоловік, буває, затримується на роботі, дружина в декреті шукає, як реалізувати творчість удома.

Про таких людей, як Орест, кажуть, що їх є “всюди і багато”. Попри невисокий ріст (у чоловіка 1,30 м) він надзвичайно товариський і веде активний спосіб життя. Його дружина досі згадує, як уперше зустріла майбутнього чоловіка в львівському соборі св. Юра, де, цитую: “На нього налетіла зграя дівчат з вигуками: «О, Орест! Орест!» Він там автографи словесні роздавав…” Але Марічка не ревнує, просто загадково усміхається. (…)

МАРІЧКА: Зараз я не помічаю, що ми якась неординарна сім’я. Хіба що деколи на вулиці ловимо погляди – чи то захоплення, чи то здивування. Я особисто ніколи не звертала уваги на те, що Орест не такий, як усі. Просто брала його за руку і гуляла з ним. Так, я можу бути деколи відважнішою й ініціативнішою. Пригадую, це я перший раз цьмокнула Ореста (сміється). (…)

ОРЕСТ: Марічці я довіряв, а от знайомство з її родичами було для мене певним викликом. Бо мій ріст такий, який є. І я не так хвилювався, що це знайомство буде викликом для мене, як навпаки – я стану викликом для когось.

Ще коли ми зустрічалися, я дуже хотів познайомитися з мамою Марічки і подивитися, якою буде зворотна реакція. Я, як і Марічка, виріс у селі і знаю сільську ментальність, яка трохи інша, ніж у місті. Бо тут ти собі ходиш, ніхто тебе не знає. Хтось може якось подивитися, а хтось не зверне уваги.

У селі все по-іншому. Особливо коли приїжджає якийсь “кавалєр до дівки” (сміються). Але я люблю виклики і вірю, що поки людина їх має – вона розвивається. Познайомився я з мамою, з сестрами – нічого не сталося. (...)

Мені допомагає те, що я практикую християнський спосіб життя – ходжу до церкви, читаю Євангеліє і знаю, що я є унікальний. І маю це використати!

Фрагменти з матеріалу Marichka Chygin "Ми любимо виклики!", КАНА №2, лютий 2017.

Фото і стаття взяті тут  https://www.facebook.com/zhurnal.Kana/photos/a.236711929792383.58599.236552619808314/974846965978872/?type=3&theater